Маркетинг неурядової організації кшиштоф недужак зміст - страница 2


Продукт - у результаті маркетингових досліджень повинен бути пристосований до визначених потреб суспільства, якими займається організація.

Продуктом, у маркетинговому розумінні є все, що може задовільнити будь-яку визначену потребу, а отже, й ідею також.

Ціна - її рівень повинен відповідати не тільки витратам організації, але, перш за все, повинен узгоджуватися з позицією, яку займає організація на ринку та умовами конкуренції.

Хоча ціна асоціюється з кількістю грошей, яку ми повинні заплатити за даний продукт, насправді вона є ширшим поняттям і означає все, від чого клієнт повинен відмовитись, щоб отримати одиницю нашого продукту.

Розповсюдження - повинно бути підібране так, щоб продукти нашої організації найшвидше та найвигідніше доходили до цільової групи наших клієнтів.

Реклама - тобто інформаційно-переконуюча робота, завданням якої є переконати та схилити клієнтів організації до використання її програми дій.

Згадані чотири маркетингові поняття складають маркетингову суміш. За її допомогою організація може впливати на своїх клієнтів. Результативність впливу вимагає такої інтеграції понять з очікуваннями клієнтів, щоб утворювалась суцільна маркетингова композиція.

Всі чотири поняття використовуються завжди разом, і важливо, щоб вони були між собою логічно пов’язаними. Це означає, що ціна, розповсюдження та реклама повинні відповідати продукту.

Звичайно, за кожним із вищезгаданих чотирьох понять стоїть серія конкретних інструментів. Вони не застосовуються з однаковою інтенсивністю - одними ми впливаємо сильніше, інші мають пасивний характер, тобто не виконують провідної ролі в пошуку клієнтів. Організація використовує їх для того, щоб переконати більше число клієнтів у використанні її програм.

Приклад:

Певне товариство допомагає людям, з алкогольною залежністю. Його клієнтами є, в тому числі, алкоголіки, а продуктом є віра у власні сили, яка може визволити людину з цієї залежності. Ціною, яку платить клієнт є дискомфорт публічного визнання своєї схильності. Щоб ціна не була надто високою, товариство організовує зустрічі в малих групах, на яких учасникам забезпечується приязна атмосфера та анонімність. Форми розповсюдження та реклами повинні бути такими, щоб вони потрапляли безпосередньо до клієнта. Тож зустрічі організовуються в багатьох пунктах міста (щоб клієнт не тратив багато часу на дорогу, але, в той же час, міг брати участь у зустрічі, що відбувається в сусідньому районі). Реклама повинна бути скерованою, перш за все, на попадання до індивідуального споживача (у цьому випадку найефективнішим методом буде презентація організації конкретною особою, а не реклама через засоби масової інформації), а також подолання недовіри потенційних клієнтів шляхом представлення, наприклад, вражень попередніх клієнтів організації, що досягли успіху.

Користування маркетинговою сумішшю є творчим актом.

Це - як гра на чотирьох інструментах. Кінцевий результат залежатиме від таланту та виконавської майстерності учасників гри. Якщо ми призначимо зависоку або занизьку ціну відносно якості продукту, виберемо невдалу сферу діяльності, або замало засобів призначимо на рекламу, наші клієнти почують фальшиву мелодію і, можливо, перестануть нас слухати. Кожен спосіб використання цих чотирьох інструментів повинен бути предметом ретельного аналізу, підтвердженого вибором засобів, необхідних для реалізації мети організації.

Тепер подумаємо, які маркетингові засоби та дії ми можемо використати вже зараз. Обговоримо два базові інструменти, які може використати наша організація. Ними є маркетингові дослідження та стратегія сегментації.



^ Маркетингові дослідження

 

Перефразовуючи відомий вислів, можемо стверджувати, що хороше управління організацією - це управління майбутнім, а управління майбутнім - це управління інформацією.

Маркетингова інформація є ключовим елементом маркетингу організації. Всі організації володіють своєю власною системою маркетингової інформації. Деякі це роблять свідомо та мають розбудовану систему. Інші чинять це тільки інстинктивно, організовуючи лише обмін почутої інформації.

Добре спроектована система маркетингової інформації містить чотири підсистеми.

Ними є:

  1. ·внутрішня документація організації;

  1. ·маркетингова розвідка (використання раніше зібраної інформації);

  1. ·маркетингові дослідження (полягають у самостійному нагромадженні інформації);

  1. ·система підтримки маркетингових рішень (статистична техніка, моделі рішень, які допомагають керівництву зробити кращий аналіз).

Система маркетингової інформації в організації повинна бути спроектована так, щоб її керівництво могло приймати важливі рішення без найменшого ризику.

Щоб визначити інформаційні потреби організації потрібно відповісти на наступні питання:

  1. Якого типу рішення регулярно приймаються?

  2. Яка інформація потрібна для прийняття цих рішень?

  3. Яка інформація регулярно надходить?

  4. Яку інформацію ви хотіли б отримати?

  5. Яку інформацію ви б хотіли отримувати щоденно, щомісяця, раз на рік?

  6. Які часописи та періодичні видання ви б хотіли отримувати регулярно?

  7. Про які аспекти ви б хотіли регулярно отримувати інформацію?

Після відповіді на ці питання можна приступати до побудови власної системи маркетингової інформації.

Придивімося ближче до маркетингових досліджень.

Маркетингові дослідження складаються з п’яти етапів:

  1. Визначення проблеми та мети дослідження.

  2. Опрацювання плану дослідження.

  3. Нагромадження інформації.

  4. Аналіз нагромадженої інформації.

  5. Представлення результатів.

Маркетингові дослідження повинні дати нам серію інформації, яка дозволить краще та ефективніше впливати на клієнтів організації. Вони мають на меті представити особам, що керують в організації, відповідну базу для прийняття рішень та зменшити ступупінь ризику в діяльності організації.

Головна мета маркетингових досліджень включає в себе:

  1. визначення місії організації,

  2. розв’язання проблем,

  3. підтримку розвитку організації.

Вихідною точкою досліджень завжди є проблема або потреба. Для того, щоб вирішити якусь проблему, потрібно накопичити та проаналізувати певну кількість інформації та інтерпретувати дані. Потім визначаємо суть проблеми.

Приклад:

Одна організація виявилала, що певні групи, які мають вплив на суспільну думку негативно ставляться до її діяльності. Проблема цієї організації - це необхідність проведення маркетингових дій, які б могли за допомогою аналізу діяльності організації, дати відповідь, що є причиною цього. На основі результатів цього аналізу будуть визначені варіанти дій, що матимуть на меті створення кращого іміджу організації.

 

^ Пам’ятаймо, що правильно визначена проблема - це наполовину вирішена проблема.

Після цього переходимо до визначення мети дослідження, тобто, що ми очікуємо отримати в результаті дослідження.

Приклад:

Вищезгадана організація визначає метою маркетингового дослідження, які саме елементи іміджу організації мають негативний вплив на думку про неї.

^ Наступним етапом є планування дослідження, в якому ми:

  1. ·повинні уточнити вид та кількість інформації, яка необхідна для реалізації мети;

  2. ·визначити методику та техніку збору даних;

  3. ·визначити джерела даних, які ми збираємось використовувати в дослідженні.

^ Маркетингові дослідження ми поділяємо (залежно від джерела походження даних) на дослідження первинні та вторинні.

Вторинні дані - це дані, які вже хтось зібрав, систематизував, і які можуть бути використані для вирішення нашої проблеми.

Ними, наприклад, є:

  1. статистичні бази даних;

  2. обробки, виконані інституціями, що займаються дослідженнями третього сектора (наприклад, довідник про неурядові організації);

  3. обробки інституцій, що досліджують сектор суспільного життя, в якому працює наша організація;

  4. часописи та спеціалізовані видання;

  5. власні бази даних про клієнтів організації.

 

Первинні дані ми отримуємо в результаті самостійно проведених досліджень. У цьому випадку ми маємо в розпорядженні три групи базових методів.

Ними є:

  1. анкетування;

  2. спостереження;

  3. експеримент.

Суттю методів анкетування є одержання інформації за допомогою питань, що задаються респондентам, які відповідають свідомо та добровільно. Дослідження за допомогою анкетування, як правило, є дослідженнями на успіх, тобто дослідженнями, які збирають різні проби. Головним інструментом є набір питань в анкеті і набір відповідей на питання.

 

Приклад:

Організація, яка досліджує причину її негативного іміджу, могла б, використовуючи метод анкетування, задати респондентові такі питання:

  1. Що конкретні клієнти думають про запропоновані їм програми діяльності?

  2. Що вони змінили б в діяльності організації?

  3. Що впливає на їх рішення працювати в нашій організації?

  4. Що вони думають про негативні відгуки щодо роботи нашої організації?

  5. Які вони мають ідеї вирішення головних проблем?

 

Ми можемо спілкуватися з респондентами за допомогою пошти, телефону або особистих розмов. Питання можуть носити відвертий характер, що дозволить респондентам дати розгорнуту відповідь (як у наведеному вище прикладі), або бути прив’язаними до конкретної відповіді (наприклад: Чи вважаєте останню конференцію вдалою? Так, Ні, Не знаю).

 

Звичайно, важливою справою є правильне виконання двох останніх етапів маркетингового дослідження, тобто проведення дослідження та опрацювання результатів. Під час дослідження ми, як правило, отримуємо велику кількість часткових даних. Якщо їх не впорядкувати та не обробити, вони будуть непридатними до використання та становитимуть лише “інформаційний шум”. Для впорядкування даних та відповідних висновків існують, окрім інших, статистичні методи.

^ На закінчення наших роздумів про маркетингові дослідження скористаємося з японської моделі управління.

Вона включає в себе такі елементи:

1. Негайний збір вражень про продукти організації.

2. Негайне впровадження покращень.

3. Негайне забезпечення матеріалами.

4. Негайні дії.

5. Відсутність браку.



Сегментація

 

Раніше ми зауважили, що організації, які наважаться працювати на широкому ринку послуг, швидко дійдуть висновку, що вони не в стані вирішити всіх проблем своїх клієнтів. Кількість клієнтів є занадто великою, вони дуже розпорошені та диференційовані в питаннях задоволення своїх потреб. Організації, що працюватимуть у визначених сегментах ринку, будуть у кращій ситуації. Тому і наша організація, замість прагнення вирішити проблеми всіх, повинна зосередитись на найбільш привабливих, зі своєї точки зору, групах клієнтів. Усвідомлення того, що клієнти організації відрізняються один від одного і мають різні потреби, є важливим також і тому, що організація, аби працювати добре, повинна реалізувати окремі стратегії щодо конкретних груп своїх клієнтів. Для розділення цих груп і служить сегментація.

^ Суттю сучасного стратегічного маркетингу є діяльність за схемою:

сегментація " оцінювання " визначення місця

Сегментація - це процес виділення серед загалу однорідних груп клієнтів організації, які відрізняються між собою за якоюсь певною ознакою. Процес здійснюється за демографічними, географічними, суспільними, економічними, культурними, психологічними рисами та рисами, що характеризують ставлення клієнтів до нашої організації.

Здійснюючи сегментацію клієнтів нашої організації, ми отримуємо малюнок, фотографію клієнтів організації. Давайте замислимось, для яких клієнтів організація має найкращу програму: якого вони віку, яку мають освіту, тип особистості, доходи, чому вони прийшли до нас. Виявиться що, якби ми поділили їх за кількома істотними рисами, нам відразу вдалося б визначити кілька груп, що відрізняються одна від одної. Отже, сегментом організації буде група клієнтів, що характеризується подібністю в виборі визначених програм діяльності організації з врахуванням типових для клієнтів з цього сегменту рис.

Особливо важливим є значення останньої групи змінних - у маркетингу 85% всіх досліджень проводяться, власне, щодо ставлення клієнта до організації. У сегментації, яка проводиться за критерієм ставлення клієнта до організації, ми ділимо їх на групи на підставі: їх знань про нашу організацію, їх ставлення до організації, користування продуктами нашої організації (участь у програмах, які реалізуються організацією), користі для них від роботи в організації.

^ Головні змінні цієї категорії, які треба брати до уваги, це:

-· користь, яку шукають клієнти, вступаючи до організації, або беручи участь в її програмах;

- частота користування продуктами організації;

- обставини, які призводять до того, що клієнти вступають в організацію, або звертаються до нас за допомогою (критичні події, індивідуальні потреби);

- ступінь лояльності до організації (лояльні, змінні, нелояльні);

- реакція на засоби маркетингової суміші (що для них має найбільше значення: властивості продукту, ціна, локалізація, імідж організації);

- ставлення до нашої організації (ентузіасти / позитивно настроєні / байдужі / негативно настроєні / вороги);

- інтенсивність користування продуктами організації (велика / середня / від часу до часу);

- статус користувача (колишні члени / потенційні члени / початківці / реальні члени);

- фаза готовності до вступу в організацію або використання її програм;

- джерела інформації, що використовуються при прийнятті рішення про використання послуг організації.

На практиці процес сегментації починаємо з неформальних розмов із клієнтами організації стосовно їх мотивів, ставлення та поведінки щодо неї. Це перший етап сегментації.

Наприклад:

    1. які риси нашої організації для них найважливіші?

    2. які продукти організації для них найбільш привабливі?

    3. як вони користуються конкретними продуктами організації?

Також питаємо про демографічні, психологічні, соціологічні риси.

Другий етап полягає у виборі максимально різних між собою груп клієнтів організації.

Третім етапом є профілювання. Кожна з груп профілюється з умови рис та настроїв, що виявляються. Кожен сегмент отримує назву на підставі характерних рис, що виділяються.

У дослідженнях стосовно проведення вільного часу було вирізнено шість сегментів:

    1. пасивний домосід,

    2. активний любитель спорту,

    3. самодостатній інтроверт,

    4. захоплений культурою,

    5. активний домосід,

    6. суспільно активний.

З точки зору багатьох організацій найкращими сегментами були б “суспільно активний” та “захоплений культурою”.

Використовуючи профілювання, ми можемо визначити, якими рисами (такими як вік, дохід, освіта і т. д.) характеризуються групи з високою частотою споживання (тобто користування нашими продуктами), якими - групи з середньою частотою споживання, а якими рисами характеризуються клієнти, що рідко використовують пропоновані нами продукти.

У результаті профілювання ми можемо одержати інформацію про те, чи, наприклад, дуже лояльні до нас особи є, як правило, молодшими чи старшими, чи нелояльні мають вищі або нижчі доходи, чи в ступені лояльності виявляється різниця в місці проживання, рівні освіти і т. д.

Приклад:

Певна фундація займається організацією зустрічей для безробітних, на яких проводить навчання підприємницькій діяльності. У результаті аналізу поведінки клієнтів, що користуються програмами організації виявилося, що серед загалу клієнтів можна розрізнити три групи:

^ 1) молодих випускників середніх шкіл, котрі часто та ефективно брали участь в організовуваних зустрічах;

2) осіб віком понад 40 років, більшість з професійною освітою, які з’являлися на перших зустрічах, а далі лише час від часу;

3) окремі особи, які зацікавлені лише професійним навчанням, наприклад, курсами роботи на комп’ютері, які швидко втрачали інтерес до пропозицій фундації, оскільки вона не передбачала чогось подібного.

Ця інформація дозволить нам краще пристосувати стратегію дій нашої організації до потреб наших клієнтів, оскільки ми більше дізнаємося про їх риси. Дізнаємось, хто вони і як з ними ефективно спілкуватися.

Приклад:

Вищезгадана фундація опрацювала стратегію дій, у результаті якої запропонувала дві різні програми навчань та зустрічей:

- програма, яка скерована на випускників середніх шкіл і є, в принципі, продовженням діяльності, що проводилась до цього часу

- програма, що скерована на осіб середнього віку з початковою освітою, які втратили роботу. У цій програмі спрощено мову викладання, а також зроблено акцент на розвиток в учасників зустрічей віри в свої можливості.

 

 

Після точного профілювання окремих груп клієнтів, приступаємо до оцінювання, яке полягає в оцінці привабливості кожного з описаних цільових сегментів (тобто тих, якими ми будемо займатися).

 

 

Приклад:

Вищезгадана фундація визначила для себе два цільові сегменти (випускників середніх шкіл, що користувалися попередніми програмами підприємницької діяльності, а також осіб середнього віку з професійною освітою, котрі шукають підтримки їх віри в себе), та вирішила відмовитися від діяльності в сегменті осіб, що шукають конкретних професійних навчань, наприклад, комп’ютерної техніки.

 

 

 

 

^ Наступним кроком є визначення місця, що складається з трьох етапів:

 Етап І - визначаємо різницю між власними програмами, та пропозиціями організацій-конкурентів.

 ^ Етап ІІ - вибираємо ті ділянки, в яких ми відверто сильніші за конкурентів (так звані унікальні точки продажу ідей нашої організації).

 Етап ІІІ - інформуємо своїх клієнтів та оточення, в якому ми хочемо діяти, про основні моменти нашої унікальності та неповторності.

Існує чотири основні методи вибору місця організації. Вона може пропонувати продукти кращі, новіші, швидші або дешевші.

 

Кращі продукти - це пропозиція нашої організації, яка більшою мірою, аніж пропозиції конкурентів задовільняє очікування клієнтів; це пов’язується з незначним покращенням продуктів, які вже існують.

 

Приклад:

Вищезгадана фундація вдосконалила свою попередню програму зустрічей та навчань завдяки її кращому пристосуванню до потреб конкретних груп клієнтів. Завдяки цьому продукти, які пропонує фундація, є привабливішими, ніж продукти інших організацій, що працюють на цьому ринку та проводять “навчання для кожного”.

Новіші - це пропозиція варіанту вирішення проблеми, якого не існувало до цього моменту, що, як правило, пов’язано з більшим ризиком, але створює шанс більшого успіху.

Приклад:

Фундація створила спеціальну навчальну програму, призначену для осіб середнього віку з професійною освітою, що втратили роботу. У рамках цієї програми вони отримують продукт, який називається “віра в себе”.

Швидші - це означає пришвидшення дій або зменшення часу очікування на продукт організації.

Приклад:

Аналізуючи дії конкурентів, керівництво фундації помітило, що клієнти, які хочуть скористатися програмою організації-конкурента, змушені чекати поки ця організація розпочне черговий цикл зустрічей та навчання до початку наступного півріччя. Було прийнято рішення так реорганізувати роботу фундації, щоб уможливити гнучке пристосування термінів початку “продажу” продуктів фундації клієнтам. Крім того, змінено програму зустрічей так, щоб їх учасники вже після першої зустрічі відчували нехай невеликий, але все ж ефект від дії продукту.

 

І, нарешті, дешевші - це набуття продуктів організації за нижчою ціною.

Замислимось тепер, навіщо це все і наскільки придатна стратегія сегментації для організації. Отже, з точки зору нашої організації нас найбільше цікавлять клієнти, для яких наша організація може зробити найбільше добрих справ. Залежно від місії та мети організації ми повинні сконцентруватися на тих групах клієнтів, які часто користуються нашими послугами, та для яких сама організація була створена.

Сегментаційний підхід у першу чергу рекомендується для невеликих організацій, яким обмежені засоби не дозволяють ефективно задовільняти потреби клієнтів. Ми не можемо настроюватися на обслуговування всіх потенційних клієнтів, оскільки жоден із сегментів не може прийняти програми однаково доброї для всіх.

^ Часто ми повинні вибрати одну з двох стратегій діяльності:

  1. або ми будемо єдиною організацією, що реалізує унікальну мету, тобто будемо “великою рибою в малій воді”;

  2. або ми будемо організацією, що діє на великому ринку та в суперництві за кращі, новіші, швидші або дешевші продукти з організаціями-конкурентами, що вже діяли на цьому ринку, та мають на меті задоволення потреб тієї ж групи клієнтів, що і ми.

Стратегія сегментації полягає в ознайомленні з індивідуальною шкалою пріоритетів клієнтів організації, яких ми обслуговуємо. Завдяки ознайомленню ми зможемо стати найкращою організацією для них. Цього, власне, від нас вимагає маркетингова орієнтація.

^ Щоб застосувати цю стратегію, ми повинні зробити наступні кроки:

  1. По-перше, ми повинні чітко уявляти набір основних послуг, які наша організація пропонує своїм клієнтам. Потім ми повинні визначити, які риси нашої організації та наших продуктів є базою вибору для конкретних сегментів.

  2. По-друге, ми повинні знати розміри та вартість конкретних груп потенційних клієнтів організації, тобто ми повинні знати, скільки потенційних клієнтів містять конкретні сегменти, та на яку реакцію з їх боку ми можемо розраховувати.

  3. ^ Далі ми повинні визначити, яку позицію у вибраних нами сегментах займають організації-конкуренти. Відповідно до цього ми можемо зробити двоякий висновок:

а) Програми, які пропонують організації-конкуренти, що діють у цих сегментах, можуть пристосуватись до потреб та очікувань своїх клієнтів. Це відбувається досить часто, оскільки клієнти змушені, за браком нових організацій, користуватися продуктами вже існуючих.

б) Однак може виявитися, що вже існуючі організації в достатній мірі задовільняють потреби клієнтів з цього сегмента. У той же час наше маневрове поле звужене, але і тоді ми намагаємось втриматися на ринку, оскільки завжди існують відхилення від ідеалу. Ці відхилення можуть стосуватися певних рис продуктів, що мають істотне значення для певних груп клієнтів. Ми можемо прийняти ці групи, запропонувавши їм більш пристосовані до їх потреб методи діяльності. Так ми відкриваємо ринкову нішу та можемо старатися заповнити її нашою пропозицією.

^ Позитиви, що випливають із застосування стратегії сегментації є наступними:

  1. ми можемо краще познайомитись з групою клієнтів організації та пристосувати нашу пропозицію до її очікувань;

  2. ми можемо точніше визначити мету організації та стратегію її діяльності;

  3. ми можемо гнучкіше реагувати на зміни потреб наших клієнтів;

  4. ми можемо результативніше керувати нашою організацією;

  5. і, нарешті, ми можемо створити хороший імідж нашій організації.

Імідж організації, або її образ, є одним з базових елементів спілкування організації з оточенням.



Реклама

 

Реклама, тобто маркетингове спілкування, є (як продукт, ціна та розповсюдження) одним із базових елементів маркетингової суміші.

Не достатньо створити організацію, підготувати найкращу програму дій та мати добрі побажання. Треба ще сказати про неї потенційним клієнтам, дати їй назву, повідомити про її існування, розказати про корисність та унікальність програм її діяльності, нарешті, заохотити до співпраці цікавим рекламним гаслом, потрібно зробити, щоб наша організація була відомою в середовищі, в якому хоче діяти. Щоб про неї багато і добре говорили. У цьому полягає реклама організації, завданням якої є інформування, переконання та схилення клієнтів до використання її програм діяльності.

^ Більшість організацій, які успішно працюють, не замислюються над необхідністю реклами, але вони ставлять перед собою питання: що сказати, кому та як часто.

Ми повинні зрозуміти, що реклама - це інвестиція. Це один із найефективніших методів (див. наше визначення маркетингу), які може використати наша організація, щоб діяти ефективно. Реклама - це міст між організацією та суспільством, вона зацікавлює сторонніх осіб, а з зацікавлених робить клієнтів. У той же час спонсори виявляють схильність здійснювати пожертви для організації в більших розмірах.

Реклама може активізувати людей, збудити їх зацікавлення, наблизити їх до нас. Щоб це вдалося, реклама повинна бути доброю. Перш за все, ми повинні переконати клієнтів організації, що пропонуємо їм щось більше, ніж просто продукт: це також задоволення, почуття безпеки, спільноти, радість, можливість самореалізації.

Головними рисами нашої рекламної суміші повинні бути: монолітність, оригінальність, актуальність, неповторність. Однак реклама не є чарівною паличкою; навіть найкраща реклама не виправить маркетингових помилок.

^ Щоб бути пізнавальними серед інших організацій, що пропонують подібні продукти, потрібно вирізнятись чимось оригінальним та збудувати свій власний імідж.

Умовою проведення ефективної реклами організації та її продуктів є знання загальних правил спілкування [про спілкування , схему спілкування та її риси можна прочитати в розділі “Спілкування та інформація”], а також добре планування рекламної кампанії, відповідно до наступної схеми:

 

1. Ідентифікація споживачів реклами. Потрібно точно визначити, кому ми адресуємо нашу рекламу; ними можуть, наприклад, бути потенційні клієнти нашої організації, що мешкають на визначеній території, засоби, що створюють громадську думку, спонсори.

Приклад:

Місцевий осередок однієї зі скаутських організацій вирішив збільшити число своїх членів за допомогою реклами. Було виділено дві групи споживачів реклами: учні 5 класів середніх шкіл, що живуть у мікрорайоні, та батьки потенційних членів організації.

^ 2. Визначення мети реклами. Ми повинні чітко визначити, чого ми хочемо досягнути в результаті реклами.

Приклад:

Метою реклами, яку проводить відділ скаутської організації було: переконання щонайменше 5% активних учнів 5 класів, що скаутинг - це цікава форма проведення часу, знищення стереотипу, що “скаутство лише для підлиз”, переконання батьків потенційних нових членів, що реалізовувана цією організацією скаутська система виховання є ефективною.

^ 3. Визначення осі спілкування, тобто визначення, як ми хочемо реалізувати мету реклами.

Приклад:

Визначено, що потенційним новим членам будуть представлені розклади різноманітних цікавих заходів, що проводитимуться скаутськими організаціями - таборів, походів та ігор, а їх батькам будуть представлені вихованці організації з великим авторитетом у суспільстві, а також методи виховання.

^ 4. Вибір каналу спілкування, тобто визначення того, де ми будемо проводити рекламу (це пов’язано з вибором рекламної програми).

5. Визначення бюджету, тобто визначення, скільки це коштуватиме.

6.Вибір рекламної програми, тобто визначення рекламної суміші, що складатиметься з наступних елементів:

реклама

кожна платна форма неособистої презентації та реклами ідей нашої організації

зв’язок з громадськістю

контакти та стосунки організації з оточення для вироблення позитивного іміджу організації та позитивного до неї ставлення

паблісіті

безкоштовна інформація в ЗМІ про організацію

економічна реклама

економічні засоби впливу організації на своїх клієнтів

особиста презентація пропозицій організації

особиста та безпосередня презентація ідей організації її вибраними представниками

6805867556895938.html
6805971808059823.html
6806135395649443.html
6806165023900001.html
6806249928882664.html